Південь Бессарабії дуже строкатий за національним складом. Більше 40% населення району - молдовани, є болгари, гагаузи, росіяни, греки, вірмени, євреї тощо. Більшість з тих, у кого в паспорті написано "українець", насправді в російськомовними. В районі немає жодної української школи!
Ведення дискусії українською мовою /так вимагають правила/ має безцінну допомогу в наступному:
По суті дебати є спробою об'єктивно подивитися на проблеми. Якщо гравець має можливість відіграти обидві позиції /"за" і "проти"/, він навчається бачити ту золоту середину, яка у цивілізованому суспільстві називається компромісом. Думаю, що від того компромісу насамперед виграють всі члени суспільства, бо ми страждаємо через нетерпимість. На жаль, ми не завжди можемо сприйняти думку, яка не збігається з нашою. Для шкільного вчителя це є дуже важливим -навчитися бачити, шанувати і поважати думку дитини, бо світогляд юнаків формується не тільки тим вчителем, у якого за спиною досвід вчорашнього дня - ця молода людина житиме завтра і вона, можливо, адекватніше і об'єктивніше оцінює завтрашній день, ніж та людина, яка живе днем учорашнім.
Дебати потрібні сьогодні школі, елементи гри в дебати використовуються на уроках. Заняття набувають зовсім іншого характеру і забарвлення і від цього виграють навчальний і виховний процес.
Наприклад, під час вивчення "Думи про Марусю Богуславку" більшість семикласників не розуміють і навіть засуджують її рішення залишатися в Туреччині. Пропоную учням уявити себе в ті часи на її місці і відшукати пояснення її вчинків. Поступово діти приходять до висновку, що Марусею керують не лише туга за рідним краєм і співчуття до земляків, а й материнська відданість, вірність чоловікові.
Трохи пізніше вивчаємо повість "Микола Джеря" І. Нечуй-Левицького. З підручника учні дізнаються, що Микола Джеря - мужній бунтар проти кріпосницького гніту. Задаю питання: "Микола Джеря - позитивний герой?" Сумнівів немає, семикласники впевнені, що так. Питаю дівчат: "Чи хотіли б ви бути на місці Миколиної дружини?", хлопців: "Чи хотіли б ви мати батьком Миколу Джерю?". І враз клас стихає, впевненість зникає, діти замислюються... Спонукаю їх висловлюватись, підтверджувати свої думки прикладами, робити висновки.
У восьмому класі цікавими для дискусій є оповідання Олеся Гончара "Кресафт" і "Роксолана" Павла Загребельного, життя і поезія Василя Стуса і "Хто ти?" Євгена Гуцала.
В дев'ятому класі обов'язково обговорюємо питання: "Григорій Сковорода відлюдкуватий дивак чи людина, що вважає свободу найвищою суспільною цінністю?". Після обговорення учні роблять висновок, що треба вміти знаходити компроміси, бо не можна принести користі суспільству, живучи поза суспільством.
Після вивчення "Наталки Полтавки" І. Котляревського проводимо справжню повноцінну дебатну гру "Для щастя любов важливіша за добробут". При такому формулюванні не може бути однозначного рішення. Дозволяємо приводити приклади із сучасного життя. Перемога належить команді, яка краще підготується, аргументуватиме сильніше і гратиме майстерніше.
Можна запропонувати дати оцінку діям батьків Катерини /за однойменною поемою Т. Шевченка/. Учні в переважній більшості осуджують батьків, які вигнали дочку з дому. Вони мислять відповідно до свого часу й віку, ставлять себе на місце Катерини і роблять висновок, спираючись на власні емоції, знання і життєвий досвід. Але, пригадуючи правила дебатів, уже не поспішають категорично висловлювати свої думки, намагаються відшукати пояснення, а може і виправдання такому вчинку батьків. Поступово це допомагає дітям краще зрозуміти власних батьків.
Вивчаємо поему і повість "Наймичка" Т. Шевченка, а потім, в 10-ому класі драму і. Франка "Украдене щастя". І учні небайдуже обговорюють долі головних героїнь, намагаючись визначити, що це: спокута за крадене щастя чи одвічний подвиг матері? Діти дорослішають, розумнішають, намагаються зрозуміти своє місце і призначення в житті. Тому красиво і обгрунтовано йде в 11-ому класі дебатна гра "Народ чи особистість відіграє важливішу роль в історії". Наводять приклади Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Ярослава Мудрого.
На узагальнюючих уроках історії практикуємо "суд історії" з елементами дебатної гри. Наприклад, суд над Наполеоном, самодержавством, Сталіним, Гітлером. Зберігається формат дебатів, але у якості команди ствердження виступає захист (адвокати), а заперечення – обвинувачення, у перехресному опитуванні беруть участь додаткові гравці – “свідки” захисту чи обвинувачення.
На деяких уроках практикуємо елементи перехресного опитування у вигляді раунду “один проти всіх”. Протягом 3 хвилин всі, хто бажає, задають питання учню, якого викликано. Група експертів (2-3 особи) оцінює якість запитань та відповідей.
Оскільки для підготовки якісної 5-6 хвилинної промови потребується значна підготовка ( декілька тижнів), то на уроці використовують “невеличкі” теми та скорочений регламент. Добре для цього підходять теми “Червоний терор виправданий”, “Україна повинна бути незалежною” та ін. Промови гравців тривають 3 хвилини, перехресні опитування – по 2 хвилини, на обговорення дається по 1 хвилині перед кожним виступом – загалом гра займає 40 хвилин. Троє суддів (теж учні) можуть дати коротку оцінку. Таким чином вчитель ставить 9 оцінок.
Кожен урок несе в себе навчальну, розвиваючу і виховну складові. В останні роки школі все важче виховувати майбутніх громадян: зникли піонерські і комсомольські організації, немає політінформацій, за браком коштів люди все менше передплачують газет і журналів, підлітки рідко слухають чи дивляться інформативно-аналітичні програми. Розробка ж дебатних тем примушує дітей шукати інформацію /приклади, докази/, цікавитись періодикою, слідкувати за суспільно-політичними подіями в країні і за кордоном.
Н. О. Буценко