Вже на протязі одинадцяти років кожен рік у дебатному світі відбувається подія світового маштабу, а саме World School Debate Championship. На щастя, нове тисячоліття не змінило цю традицію, тому у Піттсбурзі, США, відбувся дванадцятий світовий турнір для школярів. Звичайно, вже цей факт заслуговує на нашу увагу, але сталося щось навіть більш важливе, а саме, вдруге була представлена команда України. Цього року до складу національної збірної увійшло три debater-а: Катя Ясько та Таня Бершеда з Київа і Света Бажанова з Одеси.
27 січня. Ранок. Почався турнір. Саме тоді із дріжжю в серці ми увійшли до актової зали Duquene University of Pittsburgh. Там нашу делегацію розділили і ми всі опинилися в різних групах. До моєї входили хлопці та дівчата з Пакистану, Англії, Ірландії, Нової Зеландії, Південної Африки та Бермуд. Тут організатори робили усе можливе, щоб відтягнути хвилюючі перші раунди – ми будували вежі з паперу, шукали спільності внутрі групи та спілкувалися, спілкувалися, спілкувалися…
29 січня. Обід. Нам було оголошено тему першого раунду - “THBT Professional athletes are paid more than they deserve” - та команду-опонента, для нас це був Ізраїль. Потім 30 хвилин підготовки та година дуже важкої, але цікавої гри і… рішення суддів – виграла команда спростування – Ізраїль. Але це нас не дуже розгубило, адже ми ще не звикли до міжнародного формату, до того ж Ізраїль – це одна з найсільніших дебатних країн світу. Потім була гра з Литвою на тему, чи знизить жорстоке покарання рівень злочинності серед неповнолітніх, і знов судді одностайно проголосували проти України. Але ми все одно продовжували вірити у найкраще…
30 січня. Ми граємо з Пакистаном тему про те, що ООН повинно більше охороняти права людини, ми – команда спростування. Але вже ця гра набагато відрізнялась від попередніх. Ми знов програли, АЛЕ з різницію в 1 бал з боку кожного з трьох суддів (240 в нас та 241-Пакистан).В обід знов impromptu, але вже із знайомою нам командою Естонії і тут… ми виграли. Я навіть не можу описати словами ті почуття, що переповняли мене, коли я чула слова судді про однастайне рішення на користь України.
31 січня. Ми граємо з Брунеєм. Рахунок гри 2:1, на їх користь. Але ми вже не розгублюємося з цього приводу, головне, що ми починаємо відчувати зміни у своїй грі, зміни на краще.
Отже, по обіді ми граємо з Чехією і знов виграємо. Для нас це було просто дивовижно, адже Україна зіграла краще ніж в минулому році (у Лондоні Україна виграла 1 гру).
1 лютого. Дві гри (Сінгапур та Німеччина) та дві поразки. Наступні дні ми провели у ролі спостерегачів, дивлячись на гру кращих команд турніру, до речі, до 1/8 дійшли усі агломовні команди. У фіналі грали Австралія та Англія і Австралія перемогла. Кращою не англомовною командою стала команда Пакистану.
А потім було найсумніше – останній вечір. Всі фотографувалися, танцювали та обіцяли один одному обов'язково зустрітися знов, наприклад на World School Debate Championship 2001…
С. Бажанова