І. Загальний Огляд
Американські парламентські дебати - це формальне змагання пояснень, гумору та риторичних навичок в формальному Будинку Парламенту. Дві команди, Уряд та Опозиція, складаються із двох дебатерів та розглядають тему, запропоновану в Парламенті. Кожного раунду пропонується інша резолюція. Процес дебатів ведеться Спікером Парламенту, який також виконує обов’язки судді. В парламентських Дебатах робиться наголос на швидкому мисленні, логічній аргументації та аналізі, риторичних здібностях в перевагу глибоким дослідженням та збиранню прикладів. Таким чином ніякі записані приклади та інші матеріали не можна використовувати під час раундів.
Цей посібник зроблено як загальне освітлення формату Американських Парламентських Дебатів та де-яких технік та методів, які сприяють формуванню дебатних навичок. Багато із міркувань, які зазначені в ньому ще не розроблені детально; вони тільки представляють загальні принципи та деякі роздуми, які повинні бути адаптованими до унікального індивідуального стилю кожного дебатера. Правила також можуть частково змінюватися в залежності від кожного дебатного суспільства, перевірятися та доповнюватися в залежності від організаторів турніру.
ІІ. Промовці та Промови
ФОРМАТ ДЕБАТНОГО РАУНДУ
Конструктивна промова Прем’єр Міністра(ПМ) 7 хвилин
Оголошення теми та пояснення зв’язку
Пояснення чітких основних принципів позиції
Підтримка позиції кількома незалежними аргументами
Конструктивна промова Лідера Опозиції(ЛО) 8 хвилин
Пояснення філософії Опозиції
Об’ява стратегії Опозиції, контр-позиції
Представлення незалежного аналізу
Спростування аргументів ПМ
Конструктивна промова Члена Уряду(ЧУ) 8 хвилин
Загальний огляд
Атака незалежного аналізу Опозиції
Відновлення позиції Уряду
Представлення нових аргументів
Конструктивна промова Члена Опозиції(ЛО) 8 хвилин
Висвітлення філософії опозиції
Впровадження нових зауважень та аналізу
Висвітлення головних питань
Реагування на промову Члена Уряду
Затвердження обов’язків уряду
Фінальна промова Лідера Опозиції(ЛО) 4 хвилин
(Не дозволяється наводити нові аргументи)
Висвітлення головних суперечок
Кристалізація за допомогою нових прикладів
Висновки
Фінальна промова Прем’єр Міністра 5 хвилин
(Не дозволяється наводити нові аргументи)
Глобальний аналіз раунду
Висвітлення основних суперечок
Кристалізація за допомогою нових прикладів(крім відповідей на нові аргументи ЧО)
Висновки
КОНСТРУКТИВНА ПРОМОВА ПРЕМ’ЄР МІНІСТРА
Визначення термінів та представлення своєї позиції – це обов’язки ПМ в його чи її конструктивній промові. ПМ встановлює тон та грунт для дебатів. Організована, гарно представлена промова ПМ створює Уряду структуру, по якій вони формують свою позицію. ПМ повинен представити зв’язок із темою, затвердити інтерпретацію уряду, пояснити позицію уряду та підтримати її щонайменше трьома різними напрямками аналізу.
Тема(або резолюція)
Темою може слугувати будь-що: філософське чи політичне твердження, цитата з Біблії, строчка з ліричної пісні чи вірша і т.ін. Де-які резолюції представляють якийсь специфічний випадок для дебатів (“США можуть ввести збройні сили у Боснію”). Також можна пропонувати загальну тему, наприклад, як покращення освіти (“Мале знання – це небезпечна річ”) або свобода висловлювань (“Я можу не погодитись із тим, що ви говорите, але я буду до смерті захищати ваше право казати це”). Різні турніри будуть мати різні критерії щодо можливостей інтерпретації теми команди Уряду. Взагалі можна відзначити три різні тенденції: прямий зв’язок, тісний зв’язок та вільний зв’язок. Право Уряду полягає у вибору того чи іншого різновиду.
Пряма резолюція
Пряма резолюція вимагає буквального обговорення. Загальні або сумнівні(невизначені) терміні з теми можуть визначатись ПМ, також повинні пояснюватись головний принцип та специфічні обставини, зазначені в запропонованій резолюції. Наприклад, якщо оголошена тема :”Ця палата буде використовувати силу задля досягнення миру”, Уряд може вибирати чи то захищати тему з точки зору широкого використання (напевне визначаючи силу як військову силу, для того аби прояснити межі дебатів), або захищати тему за допомогою розглядання специфічного конкретного прикладу, де можна використати певні політичні та філософські принципи (наприклад, пропонуючи військове втручання у Руанду). Двозмістовні або небуквальні дефініції не дозволені. Так у попередньому прикладі Уряд не може визначати “використання сили” як “війну із бідністю”, та говорити, що витрати уряду на внутрішні міста повинні бути збільшені.
Іноді пряма резолюція буде запропонована із невизначеною стороною: “Уряд США повинен / не повинен легалізовувати суїцид”. У цьому випадку вибір сторони залишається за Урядом, але він повинен бути чітко висловленим вже на початку першої промови ПМ.
Тісний зв’язок
При тісному зв’язку від Уряду не вимагають пояснювати тему буквально, вони можуть пропонувати позицію (кейс), яка близько відображає тему та конфлікт, який виникає згідно із резолюцією. Де-який відхил дозволяється, але треба все одно дотримуватись загального змісту теми, якщо не має особливої вказівки. Наприклад:
“Тема така: “Ви можете бути непереможним, якщо не будете брати участь у змаганні, у якому ви не можете перемогти”. Це урок Садама Хусейна, вивчений тяжким способом. Це також урок для США. Під час дій, пов’язаних із бурею у пустелі, було зрозуміло, що влада США призведе до поразки Іраку –війна тривала лише три дні, збройні сили США встановили тотальний контроль над південним Іраком”. Ми з боку уряду вважаємо, що, як зазначає тема, США повинні користуватися цією нездоланністю та вступати у змагання, де їх перемога гарантована. Таким чином наша позиція говорить, що США повинні продовжувати дії, пов’язані із бурею у пустелі доки сили США не заволодіють Багдадом повністю”.
Або
“Оголошено тему: “Втрачені губи – потоплені кораблі”. Уряд вважає, що ця тема спрямована проти небезпечної невідповідальної промови та вважає, що обов’язком тих, хто при владі, є захист від негативних наслідків такої промови. Уряд хотів би розглянути один з видів такої промови в сьогоднішніх дебатах: промова, яка ображає. Ми вважаємо, що промова, яка спрямована на приниження певних груп, створює небезпеку “потоплення кораблів” громадянського дискурсу шляхом викликання конфліктів, полярізації та інших потенційних негативних реакцій. Та позиція, яку ми пропонуємо – це те, що інституції повинні прийняти регулювання заборони зневажливої промови, спрямованої на групи меншин.”
При використанні тісного зв’язку тема не обговорюється літературно. Вона в більшій мірі використовується, як можливість пропозиції Уряду (яка може бути як у формі політичного плану, так і у формі філософського принципу), що створює певні рамки та не суперечить резолюції. Коли чітко встановлений зв’язок між темою та позицією та це затверджено, первісна резолюція залишається у минулому, а позиція стає предметом дебатів впродовж цього раунду
.Вільний зв’язок
Під вільним зв’язком або політикою відсутності зв’язку мається на увазі те, що взагалі Уряд може пропонувати будь-яку позицію(кейс). Це залежить від їх власного бажання, тому не має дуже великого значення, чи відображає така інтерпретація саму резолюцію. Взагалі це не є проблемою окрім того, коли позиція різко суперечить темі. Доти дотепний та оригінальний зв’язок сприймається суддею, це не стане суперечливим моментом прийняття рішення. Доки ви дотримуєтесь такої стратегії, ви не будете жалкувати з приводу запропонованого зв’язку. Тема повинна перш за все використовуватись як зв’язок між вступом та позицією, в подальших дебатах резолюція та інтерпретація вже не мають такого значення.
Взагалі, політика вільного зв’язку – це м’яч в руках Уряду. Тобто це шанс запропонувати Дебати, по будь-якій темі. Тут виявляється два важливих критерії: позиція повинна бути цікавою та чесною. Різні типи позицій(кейсів) та специфічні заборони будуть обговорюватись пізніше.
Підготовка позиції(кейсу)
Тема зазвичай оголошується за 15 хвилин до початку раунду. Таким чином команда Уряду має 10-15 хвилин до початку гри на підготовку позиції, забезпечення її зв’язку із темою, знаходження сильних аргументів, побудованих на логіці, поясненнях та цінностях та для формування гарної промови, яка переконає суддю у тому, щоб він надав їм перемогу. Декілька роздумів:
Типи позицій(кейсів)
У Парламентських Дебатах існує кілька типів можливих позицій. Цей список не повний, де-які випадки не входять у рамки трьох основних напрямків. Практично, позиція може включати елементи кількох напрямків. Кейс про легалізацію евтаназії, наприклад, буде містити політичні та філософські аргументи.
Політична позиція
Політична позиція визначає актуальну у світі проблему, пропонує політичний план, спрямований на вирішення тієї проблеми, та наголошує на тому, що цей план повинен бути прийнятим Конгресом США, Вищим судом, ООН або кимось ще(це повинна бути державна структура). Також важливо, що політична позиція пропонує певний впливу, тобто вона пропонує певні зміни у статусі кво. Стережіться тих позицій, які, наприклад, пропонують незначні зміни у де-яких маловідомих законах, які рідко застосовуються. Такі позиції часто демонструють нульові зміни.
Володіння та використання маріхуани повинно бути законним.
Об’єднані Нації повинні надати Японії постійне місце у Раді Безпеки.
Корпоративні податки повинні бути скасовані.
Республіканська партія повинна усунути анти-абортну вимогу із своєї національної платформи.
Філософська / Ціннісна позиція
Уряд пропонує та захищає особливе філософське твердження, взагалі філософська позиція зосереджується більш на абстрактних принципах, ніж на конкретних. Філософська позиція розвивається навколо дискусії про те, чи може Уряд демонструвати, що їх інтерпретація морального та філософського стану речей є правильною. Разом із тим, що можна використовувати реальні світові приклади для того аби підтримати філософське твердження, в першу чергу дискусія буде проходити навколо суперечки між філософськими цінностями.
Свобода повинна цінуватися вище, ніж рівність.
Смертна кара несправедлива.
Доброзичлива демократія – це найкраща форма правління.
Цілком морально позбавляти життя одного невинного задля врятування десяти інших.
Часово - просторова позиція
Часово - просторова позиція надає Спікеру роль певної людини, групи людей, організації або іншої спільності відмінної від його чи її справжнього статусу. Уряд також може фіксувати Спікера в часовому проміжку, який відрізняється від теперішнього. Спікер повинен судити позицію так, ніби він дійсно людина(або люди) визначена Урядом – думати в рамках запропонованого часового проміжку. Де-які типові часово – просторові позиції:
Ви Господь. Зробіть життя більш чесним.
Ви Біл Клинтон. Не беріть участь у перевиборах у 1
996.Ви Гаррі Труман у 1945. Не скидайте атомну бомбу на Хіросиму.
Ви Люк Скайволкер. Не поступайтеся Темним Силам.
Коли часовий проміжок згідно якому будуть проходити Дебати заявлений, “руйнування часу та простору” не дозволяється, беручи до уваги, що затверджена часова – просторова позиція пропонує чесну основу для Дебатів. Це означає, що учасники не можуть описувати події, які мали місце після зазначеної дати, не можуть оперувати знаннями, які не були доступні зазначеній людині у той час, і не можуть базуватися на поглядах, які не були притаманні людині, якою є Спікер. Наприклад і Дебатах про 1930 рік, коли Спікер займає посаду Британського Прем’єр міністра Чемберлена (“Потураючий Гітлер”), опозиція не має права брати до уваги події Другої світової війни та сплановані безтактності Гітлера, зчинені після підписання договору.
Часово – просторова позиція може бути дуже веселою, навіть розігрувати. Іноді погано продумана часова – просторова позиція може перетворюватися у дебати про питання індивідуальної психології або мотивації, більше ніж про реальні питання, які були підняті на початку раунду. Порушення часу та простору з’являється, коли позиція уряду базується на припущенні: “ Ви людина Х та, як наслідок, будете поступати таким чином згідно із своїм характером.” Це часово – просторова тавтологія (дивіться далі), яку Опозиція може спростувати. Інша проблема з’являється, коли суддя перетворюється на людину, яка є дуже незрозумілою. "Ви Чарлз Менсон, зробіть Х” – погана позиція для дебатів тому, що Чарлз Менсон – мегаломаніакальний галюцинуючий психопат, який не буде брати до уваги раціональні, логічні аргументи за Х, які пропонуються впродовж гри. Часто, коли ви у роздумах, чи слід пропонувати часово-просторову позицію, може бути кращим просто запропонувати гіпотетичну, ніж часово – просторову інтерпретацію. Не кажіть: “Ви конгрес, зробіть Х”, коли ви можете просто сказати “Конгрес повинен зробити Х”.
Заборони у позиціях
Трюїзм
Позиція занадто вузька, проти неї навіть не має переконливих аргументів або вона просто підтримує безперечний статус кво. Така позиція має назву трюїзм і є забороненою. Кейс також вважається трюїзмом, коли можна знайти де-кілька випадкових можливих аргументів заперечення. Це трюїзм, наприклад, що сиріт не треба бити без вагомих причин, хоча і можна запропонувати аргумент про те, що вони можуть також заслуговувати на смертну кару. Неминуче, що іноді межа між чесною позицією та трюїзмом може бути стертою, проте вона буде очевидною у багатьох випадках – так, більш ніж чесно просити опозицію заперечувати програму дії стверджуючих, але не змирятися із несправедливою расовою дискримінацією проти меншин. Оскільки Уряд має обов’язок представити придатну для дебатів позицію, він буде суворо покараний за вибір трюїзму та Опозиція має прерогативу змінити лінію ( детальніше див. нижче).
Тавтологія
Тавтологією називається позиція, що є істиною по дефініціях. Припустимо, Уряд доводить “Кока кола це воно “. ПМ визначає “воно” як “солодкий ароматний безалкогольній напій”. Такий тип доказу є тавтологією, що іноді призводить до “циклічної логіки”. Інший приклад: Уряд стверджує, що “Політику Н не слід брати хабара”. Уряд, який визначає Політика Н як високоморального громадянина, який краще помре, ніж порушить свої моральні принципи. В цьому випадку Опозиція може сказати “Якщо він не візьме хабара, то програє у виборах”, але згідно із позицією Уряду, певні моральні принципи політика вже закріплені у його світогляді. Таким чином Уряд заганяє Опозицію у кут. Це не дозволяється.
Спеціальні знання
Детальні факти про позицію, які не є загальновідомими, мають назву спеціалізовані знання (також відомі як спеціальні). У запропонованій позиції, спеціальні знання, які не входять до матеріалу, яким володіє середній, добре-начитаний студент, не потрібні, тому що для Опозиції не існує можливості підготуватися до теми та провести дослідження. Вважається, що дебатери повинні мати певні робочі знання з більшості питань щодо міжнародних та національних подій, основи Західної філософії та такі фундаментальні документи як конституція США або Хартія ООН. Посилання на такі джерела та події не вважаються спеціальними знаннями.
Якщо позиція базується на фактах та статистиці, які Опозиція напевне не знає, або якщо позиція містить в собі незрозумілі обставини, Опозиція може заперечити такі спеціальні знання. Наприклад, для запобігання таких кейсів як: “Загальний рівень здатності до репродукції потомства швидше, ніж середній рівень здатності до репродукції потомства повинен використовуватись для розробки прогнозів приросту населення у Південній Азії”. Просто стережіться аргументів, які вміщують цитати “незаперечної” статистики із джерела, яке не є загально відомим (тобто на нього не звернули увагу національні засоби масової інформації). Якби там не було, якщо у позиції є згадка про ціну чаю у Замбії, це ще не означає, що Уряд не може її пропонувати. У такому випадку, коли усі необхідні факти запропоновані впродовж промови ПМ, і цих фактів цілком достатньо для того, аби неінформований до цього слухач міг зрозуміти позицію, Уряд повинен бути готовим витримати обов’язки, які накладаються спеціальними знаннями. Гарним тестом для Уряду у цьому випадку може стати аналіз того, чи зможе ПМ гарно пояснити усі необхідні факти впродовж двох хвилин.
Спеціальні знання властиві тільки для команди Уряду. Не існує такого поняття як спеціальні знання Опозиції. Якщо Уряд пропонує позицію про реєстрацію виборців і виявляється, що ЛО тільки-но закінчив написання свого головного тезису щодо запропонованої теми, команда Уряду не має виходу іншого, ніж посміхатися та терпіти усі побиття, які видалися на їх долю.